Ми відкриті з 09.00 до 22.00

  • Головна
  • Блог
  • Анна Гресь: "Мені смішно завжди – і по життю, і на сцені"

1816

28 березня 2019 р.

Анна Гресь: "Мені смішно завжди – і по життю, і на сцені"

Напередодні 1 квітня ми взяли інтерв'ю у актриси стендап шоу "Мамахохотала" - Анни Гресь. Сьогодні в блозі говоримо про гумор та сміх, розмірковуємо про моду та стиль і, звісно, згадуємо про кумедні першоквітневі жарти. Спеціально для MustHave.

У тебе з дитинства любов до гумору?

Я з дитинства дивилась КВН, вищу лігу. Мріяла, звісно, туди колись потрапити. Усе закрутилось після того, як я вступила до університету. Це був КПІ, де я одразу закохалась у свого чоловіка Рому, а він на той час був капітаном КВН команди факультету. Так я туди і потрапила, потім ми стали збірною КПІ, перемагали у різних лігах, увійшли до вищої української до Маслякова, але згодом вирішили вже робити власне шоу “Мамахохотала”.

У школі ти жартувала над однокласниками? Підкладала кнопки на стільчик?

Якщо чесно, то не дуже. Я відчувала у собі якийсь потенціал, і звісно, хотіла, щоб мене помітили, але я була дуже сором’язливою. І тому мене часто не помічали. У медичному коледжі у нас був  жіночий - «зміїний» - колектив, і я ненавиділа цей час. У групі навчалися лише 4 хлопці, з двома із них я з часом дуже здружилася. Це стало після того, як дві мої подруги, дізнавшись, що я пішла до модельної школи, відвернулись від мене. Це на довгий час мене засмутило, але потім з’явилися КПІ та Рома, і життя заграло новими фарбами.

Ти вважає себе самоіронічною?

Так, достатньо. Відомо, що найкращий захист – це напад, але я ліпше сама над собою пожартую. А ще я в такому колективі, у якому без жартів над собою неможливо обійтись. І це завжди дуже весело.


Наскільки гумор на сцені відрізняється від гумору в житті? Часто жартуєш в повсякденному житті чи навпаки – ти більш спокійна?

По-перше, я не автор жартів, я актриса. Автори жартів завжди думають, що вони найкращі гумористи, але коли вони потрапляють у звичайну компанію, то жартують досить важко. Автори стендапів жартують на декілька порядків вище, а це не завжди доречно. Або ж не жартують взагалі і поводяться дуже серйозно, адже написання жартів досить серйозна справа. Коли вони вигадали щось смішне, то насправді не сміються, а просто кажуть, мов “так, це смішно, давай запишемо”. Оскільки я не пишу стендапи, мені смішно завжди – і по життю, і на сцені.

Чи трапляється, що ти забула сценарій чи вирішила його переграти під час виступу?

Так, іноді забуваєш слова, але тоді зазвичай допоможуть колеги. Буває, хтось додає щось від себе і ти несподівано починаєш сміятись, але здебільшого виходить ще смішніше й прикольніше. Люди в залі розуміють, що щось пішло не за планом, і не уявляють, що буде відбуватися далі. Тому, це навіть ще цікавіше.

Круто, я щиро заздрю людям, які вміють жартувати та імпровізувати

Насправді, це можна прокачати. Написати сценарій стендапу може кожен, є навіть певні алгоритми. Вигадування жартів - це майже, як математика, є певні закони: просто знаходиш якийсь парадокс і обігруєш його. Є одна хороша книга – «Біблія стендапу», Джуді Картер. Рома колись порекомендував її одній дівчині, яка ніколи до цього не проводила стендапи. Вона прочитала і написала відмінний стендап, зал просто розірвала. Втім, при цьому бажано, звісно, мати трохи харизми, адже який би класний сам по собі стендап не був, він гарантовано провалиться, якщо його нудно розповісти. Або ж буває і навпаки: людина щось так подає, що ти вмираєш зо сміху, хоча потім думаєш: “А що тут було смішного?”


 А яке твоє ставлення до чорного гумору? На які теми можна жартувати, а на які ні?

Добре ставлюсь, але на сцені ми проти такого. Ми проти політики та нецензурної лексики. А у своєму колі, я іноді можу дуже жорстоко пожартувати, що всі навколо дивуються: “Аня, ти реально це сказала? Тобі не соромно?” Але мені не соромно, якщо це справді смішно. Кажуть, що люди які люблять чорний гумор, мають більш розвинений інтелект, тому я в це вірю.

Чи маєш ти улюблених гумористів? Хто із них тебе надихає?

Мені дуже подобається Паша Воля, дуже подобається Ургант - він класний. Я не те, щоб дивлюся кожен випуск, адже у мене не дуже багато на це часу. Ми регулярно переглядаємо Дудя та Дурнева, а так - щось під настрій. З іноземних коміків мені подобаються Еді Мерфі та, звісно, Джим Керрі, хоча кажуть, що в житті він не такий веселий.

А як щодо тебе? У житті ти теж завжди весела?

У мене хвилями. Буваю депресивною і злою, але загалом намагаюсь бути позитивною. Сьогодні була дивна ситуація. Ми стояли в заторі і якийсь хлопець плюнув нам на скло. Це так безглуздо, що від цього аж смішно. Треба у всьому шукати позитив.


Існує усім відоме поняття «британський гумор». А чи можна говорити про український гумор? Я помітила, що в нас дуже багато жартів саме про політику

Що більше проблем – то більше приводів для жартів. Коли це ідеальна країна, де усе чітко і за графіком, то над чим тоді жартувати? Там немає вимкнення води на три місяці, немає ям на дорогах, про які можна пожартувати. Ми маємо особливий менталітет - у нас все погано, але ми все одно такі собі “егегей!” – на позитиві. Тому мені здається, що у нас якраз добре розвинений гумор.

Чи пам’ятаєш якийсь кумедний випадок розіграшу на 1 квітня?

Був один незапланований випадок. Ми з Ромою 1го квітня одружились та виклали фото в соцмережі. Усі думали, що це жарт, а ми ще тиждень усім доводили протилежне. Але дату обрали випадково: ми були в Тайланді і брали участь в тб-шоу “Жанна, пожени”. Тільки згодом ми зрозуміли, що це було 1 квітня.

Маю ще один спогад, але він, правда, не про першоквітневий жарт. Колись я розіграла продавчиню горішків зі згущеним молоком, які мені дуже подобались. Приходжу до неї і кажу: “Доброго дня! У мене скарга”. Вона аж позеленіла на місці! Запитує, що трапилось. А я їй у відповідь: “Я не можу ні про що думати, крім ваших горішків”. Їй, звісно, було дуже приємно. Ось такі приємні розіграші я інколи люблю робити.

Колись ти перемогла у тб-шоу «Богиня шопінгу» та навіть деякий час була моделлю. Планувала пов’язати своє життя з модою?

Так, ще у школі я відвідувала модельні курси, а згодом працювала у якості моделі: ходила на покази, брала участь в зйомках. Це було більше хобі та додатковий заробіток. Мене кликали за кордон, але я завжди обирала КВН та Рому, бо розуміла, що якщо поїду, то втрачу їх обох.


Як готуються твої сценічні образи? Хто їх розробляє?

Їх розробляють стилісти тої чи іншої передачі і це все лишається у власності каналу. Щодо образів в Мамахохотала, то у нас є свій стиліст, який готує для нас весь сценічний гардероб – вбрання як для виходу на лінійку, так і для тематичних сценок. Якщо я граю медсестру, то, певна річ, мені потрібен халат, тому у нас є і костюмер, який знаходить усі необхідні речі.

А в житті як підбираєш одяг?

Не люблю насправді шопінг. Зараз вже простіше, а раніше з цим було складно, особливо поєднувати верх із низом - для мене це була вища математика. Тому я вирішила піти на курси стиліста, де мені дали основу, як поєднувати речі за кольорами, фактурами і тд. Після курсів я вже почала більш ретельно придивлятися до свого гардеробу та аналізувати образи. Раніше я приходила до магазину і уявляла: “О! Зміїні чоботи! Оце я буду модна!”, а зараз згадую і думаю: “Я що, у темноті вдягалась?”


Раніше ми говорили про самоіронію. Як ти вважаєш, чи добре, коли здатність до самоіронії інколи має прояв у зовнішньому вигляді?

Мені таке подобається. Так як я актриса і блогер, я можу собі дозволити вдягнутись якось дивно. Якщо раніше ти дивишся і думаєш, що це класна сукня, але надто божевільна, то зараз я думаю щось на кшталт “я ж блогер і актриса, а тому можу виглядати трохи сміливіше, ніж інші”.

Бренд MustHave висловлює свою вдячність ресторану Odessa за надану локація для фотозйомки